Особливістю бухгалтерського обліку імпортних операцій с те, що кредиторська заборгованість, яка виникла в результаті виконання Імпортних зобов’язань (при імпортних зобов’язаннях з наступною оплатою), є монетарного статтею балансу і відповідно до П(С)БО 21 «Вплив зміни валютних курсів» така кредиторська заборгованість перераховується за офіційним курсом НБУ на дату балансу і на дату здійснення розрахунків, тобто визначається курсова різниця. Якщо зміна курсів валют відбулася в сприятливому для підприємства напрямку (зменшення курсу іноземної валюти), то підприємство в результат! здійснення імпортної операції одержує додатковий курсовий дохід, який відображається на рахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці». Якщо ж відбулося збільшення курсу іноземної валюти, в якій обліковується заборгованість, то підприємство зазнає втрат від курсової різниці, які відображаються на рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці». У кінці звітного періоду курсові різниці списуються на фінансовий результат, тобто на рахунок 791 «Результат основної діяльності».
Є певні особливості щодо обліку податкових зобов’язань і податкового кредиту при імпорті послуг. Хоча в загальному порядок здійснення бухгалтерського обліку по імпорту послуг аналогічний обліку операцій з імпорту товарів.
Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» для робіт і послуг, які надаються нерезидентам на митній території Україні, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну поставки робіт (послуг)відповідно до чинного законодавства України. Одержана в результаті такого розрахунку вартість робіт (послуг) перераховується в гривні за офіційним курсом НБУ, що був діяв на кінець операційного дня, котрий передував дню, коли був складений акт, що підтверджував факт виконання робіт чи надання послуг.
При імпорті робіт (послуг) датою виникнення податкових зобов’язань є (залежно від того, яка подія настала першою):
- або дата складання акту (чи іншого документу), що підтверджує факт виконання робіт чи надання послуг;
- або дата списання коштів з валютного рахунку підприємства для сплати вартості виконаних робіт чи наданих послуг.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит при імпорті робіт чи послуг є дата сплати ПДВ по відповідних податкових зобов’язаннях. Так само, відповідно до чинного законодавства не дозволяється відносити до податкового кредиту по сплаті податку суми, які не є підтверджені актом виконаних робіт чи актом наданих послуг (або іншим аналогічним документом).
Є певні особливості щодо відображення в бухгалтерському обліку імпортних операцій з передоплатою, тобто коли мають місце сплачені резидентом аванси.
Відповідно до П(С)БО 21 «Вплив зміни валютних курсів» сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, передана іншим особам в рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт та послуг, при включенні у вартість цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату виплати авансу. Тобто, вартість отриманих в рахунок погашення сплачених авансів немонетарних активів визначається шляхом перерахування вартості фактично отриманих таких немонетарних активів (але не більше попередньо оплачених) за валютним курсом на дату здійснення попередньої оплати (на дату перерахування авансу). Якщо ж вартість таких отриманих немонетарних активів є більшою, ніж сума сплачених авансів, то вона визначається за курсом на дату фактичного їх визнання активами. Натомість, якщо таких немонетарних активів було отримано підприємством менше, ніж було сплачено авансу, і більше придбання активів не здійснюватиметься, а сума залишку авансу підлягає перерахуванню на валютний рахунок підприємства, то дебіторська заборгованість зі залишку авансу підлягає перерахунку за валютним курсом на кожну дату балансу (до періоду її погашення) і на дату її погашення (зарахування відповідної суми на валютний рахунок підприємства у банку).
На основі цього підприємству необхідно у бухгалтерському обліку ретельно відстежувати суми іноземної валюти, що перераховані як авансові платежі, і відділяти їх від здійснення післяоплати. Для цього підприємство використовує субрахунок 371 «Розрахунки за виданими авансами». Окрім того, валютна складова бухгалтерської первісної вартості немонетарного активу буде визначатися за курсом на дату сплати авансу. Тому розрахована первісна вартість немонетарних активів бере участь в обліку приросту (збитку) товарно-матеріальних цінностей після їх оприбуткування на баланс.
Також необхідно враховувати вимоги П(С)БО 21 «Вплив зміни валютних курсів» (п. 7), відповідно до якого на кожну дату балансу немонетарні статті, які відображені по історичній собівартості і зарахування яких на баланс пов’язане з операціями в іноземній валюті. відображаються по валютному курсу на дату здійснення такої операції. Таким чином, на відміну від монетарних статей заборгованість у валюті, що виникла в результаті сплати авансу за товари, роботи чи послуги на дату балансу, відображається за курсом, що діяв на момент перерахунку авансу.
Також необхідно звернути увагу на те, що заборгованість перед підприємством, що виникла при перерахуванні передоплати, є немонетарною статтею, у зв’язку із цим курсові різниці по цій заборгованості не визначаються.
Для відображення у бухгалтерському обліку імпортної операції з надання послуг з передоплатою необхідно пам’ятати, що податкові зобов’язання у платника податку за виконані роботи чи надані послуги виникають вже тоді, коли з його розрахункового рахунку списані кошти для оплати цих робіт чи послуг.
У практиці вітчизняних підприємств бувають також і випадки, коли вони сплачують нерезидентам не один, а декілька авансів, а товари на виконання імпортних контрактів одержують кількома партіями. За такої ситуації відповідно до п. 6 П(С)БО 21 «Вплив зміни валютних курсів» у випадку сплати авансових платежів в іноземній валюті частинами і одержання частинами від постачальника немонетарних активів (робіт, послуг), вартість одержаних активів (робіт, послуг) визначається за сумою авансових платежів Із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності здійснення таких авансових платежів. Тобто, придбані різного роду активи оприбутковуються за вартістю валюти, що сплачена на їх придбання. При цьому використовується валютний курс, що був встановлений НБУ у кожний день, коли здійснювалась оплата авансів.
