Облік імпортних операцій

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає імпорт товарів (робіт, послуг) як купівлю (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності  товарів з  ввезенням або без  ввезення цих товарів  на територію України, включаючи купівлю товарів. призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами (ст. 1).

Відповідно до чинного законодавства митне оформлення товарів, що ввозяться в Україну, здійснюється на митниці за місцем державної реєстрації суб’єкта ЗЕД.

Імпортні операції підприємство може здійснювати самостійно або через різноманітних посередників на основі договорів комісії чи доручення. Найпоширенішими імпортними операціями є операції з ввезення товарів на митну територію України.

Основними завданнями обліку імпортних операцій є:

  • перевірка правильності документального оформлення товарних та розрахункових операцій;
  • дотримання вимог валютного та митного законодавства;
  • формування достовірної Інформації про pyx імпортних товарів (купівля, зберігання. реалізація);
  • формування достовірної інформації про курсові різниці.

Бухгалтерський  облік  імпортних  операцій доцільно  вести   за країнами, окремими товарами, товарними трупами та видами поста­вок. Як і при експортних операціях, для правильного ведення обліку імпортних операцій важливо визначити момент виконання імпортних зобов’язань. Так, імпортна поставка залежно від базових умов поставки може бути виконана при залізничних перевезеннях – в момент передачі товару залізницею країни-продавця залізниці країни-покупця, що зафіксовано в залізничній накладній; при автомобільних перевезеннях – в момент передачі імпортного товару з транспортного засобу продавця на транспортний засіб покупця; при морських перевезеннях – в момент завантаження товару на борт судна у порту відправлення, що зазначено у коносаменту при повітряних перевезеннях – по даті, зазначеній в авіанакладній.

Інформацію, що дає можливість зафіксувати в оперативному обліку підприємств факт здійснення імпорту, можна одержати від експедиторів, перевізників тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податків товарів, а для робіт (послуг) – дата їх фактичного одержання від нерезидентів, незалежно від наявності їх оплати. Тільки тоді платник податку має право включити такі витрати до складу валових витрат звітного періоду. У ст. 7 цього ж норма­тивно-правового акту вказано, що витрати, які понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат, визначається в сумі, що дорівнює балансовій вартості сплаченої іноземної валюти.

Синтетичний облік імпортних операцій підприємства здійснюють на рахунку 28 «Товари» та відповідних субрахунках. Розрахунки з іноземними постачальниками за придбані товари відображаються на пасивному рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками». Облік на цьому рахунку ведеться як в національній, так і в іноземній валюті. Окрім того, облік імпортних операцій тісно пов’язаний з П(С)БО 9 «Запаси», оскільки товари, що імпортовані відповідно до контрактів купівлі-продажу, класифікуються на підприємстві як запаси і відповідають усім критеріям цієї категорії активів підприємства.

Відповідно до п. 9 П(С)БО 9 «Запаси» первісною вартістю запасів, що придбані, є собівартість запасів, що складається з таких фактичних витрат:

  • суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків (контрактна вартість імпортних товарів);
  • суми ввізного мита;
  • суми непрямих податків у зв’язку з придбанням імпортних товарів, які не відшкодовуються підприємству;
  • транспортно-заготівельні витрати (оплата фрахту за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту, страхування ризиків тощо);
  • інші витрати,   які   безпосередньо   пов’язані   з  придбанням імпортних товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях (прямі витрати на оплату праці,  витрати  на доопрацювання  і  підвищення якісно технічних характеристик товарів тощо).

Отже, товари, що імпортуються на митну територію України, відображаються на балансі підприємства як запаси за вартістю, яка включає контрактну вартість, вартість сплаченого імпортного мита та інші накладні витрати, пов’язані з доведенням таких товарів до готовності їх використання за призначенням.

На відміну від експортних операцій практичні всі імпортні операції є об’єктом обкладення ПДВ відповідно до ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість». Виняток становлять тільки кілька видів товарів відповідно до УКТ ЗЕД (наприклад, культурні цінності, якщо вони ввозяться для передачі їх в архіви, музей, галереї тощо).

Відповідно до ст. Закону України «Про податок на додану вартість» базою нарахування ПДВ для товарів, що ввозяться на митну територію України є контрактна вартість таких товарів, яка не може бути меншою митної вартості імпортованих товарів, що зазначена у ВМД, з урахуванням; видатків на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України; оплати агентських, брокерських, комісійних та інших видів винагород, що пов’язані з імпортом товарів; плати за використання об’єктів інтелектуальної власності. які відносяться до цих товарів; ввізного мита; акцизного збору; інших податків (зборів), за винятком ПДВ, що включаються а ціну товару.

Об’єктом обкладення ПДВ для послуг відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за вирахуванням ПДВ, що включається в ціну поставки робіт (послуг) у відповідності з чинним законодавством. Якщо така вартість виражена в іноземній валюті, вона перераховується за офіційним курсом НБУ, що встановлений на кінець операційного дня, який передував дню, в якому був складений акт виконання робіт (акт наданих послуг).

Якщо товари, імпортовані на митну територію України, реалізуються на внутрішньому ринку, то сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, розраховується як різниця між сумою ПДВ. отриманою від покупця, сумою податку, сплаченою на митниці при ввезенні товарів, і сумами ПДВ, що відносяться до оплачених товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до витрат на збут.

Стаття 'Облік імпортних операцій' опублікована 31/05/2021, 14:22 в 'Бібліотека, Бухгалтерія, облік, аудит '. Залиште коментар!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code