Економічна залежність Данії від головних західних держав призвела до того, що вона стала тісно співпрацювати з ними і в політичних справах. У 1949 р Данія вступила в НАТО, а в 1973 р приєдналася до «Спільного ринку». Данія виявилася в ще більшій залежності від великих іноземних монополій.

Данія – індустріально-аграрна країна. Добре розвинені такі галузі промисловості, як металообробна, машинобудівна (особливо виробництво сільськогосподарських машин, зокрема сепараторів), хімічна та багато інших.

Датська промисловість славиться медичним обладнанням, виробництвом медикаментів. Велику роль відіграє суднобудування. Одна з найбільших в країні верфей «Бурмейстер ог Вайн» в Копенгагені будує судна і на експорт. Фарфоровий завод в Копенгагені працює на каоліні з острова Борнхольм. Тут роблять посуд і статуетки, що зображують різні пам’ятки країни або персонажів з казок Андерсена. Ця продукція користується світовою популярністю.

Основна галузь сільського господарства Данії – м’ясо-молочне тваринництво, а землеробство спеціалізується в основному на виробництві кормів. Данські корови червоної породи славляться своїми надоями і високою жирністю молока. Продукція датського тваринництва – свинина (бекон), м’ясо, масло, сир, яйця – йде головним чином на експорт, переважно в Англію і ФРН. Але власних продуктів землеробства не вистачає, і Данія ввозить близько 20% споживаного хліба і близько 30% кормів.

У Данії густа мережа з/д і шосейних доріг. Між усіма, навіть невеликими, містами налагоджено регулярне автобусне сполучення, і всюди велосипедисти.

Велосипеди (їх в країні понад 2 млн.) – характерний для Данії вид транспорту. За образним визначенням відомого художника X. Бідструпа, «Данія – маленька країна, густо населена велосипедами». Користуються велосипедами всі, від школярів до людей похилого віку. На велосипедах здійснюють прогулянки, їдуть в гості або на роботу, господині об’їжджають магазини, туристи проникають в усі куточки країни. На велосипедах розвозять і невеликі вантажі.