На ТНК припадає значна частка прямих іноземних інвестицій, світовий обсяг яких згідно з оцінкою ООН становить 1 трлн.дол. Основною ознакою глобалізації світової економіки є все вільніший перелив капіталу між країнами.
Головними експортерами капіталу є ТНК. У всьому світі їх сьогодні нараховується понад 65000. Це материнські компанії, яким належить понад 700 тисяч філій, розташованих на всіх континентах.
Швидко випереджуюче зростання активів зарубіжних філій порівняно з світовим ВВП за останній період означав, що країни їх базування перетворились в басгіони масованого експорту товарів. Проте при глобалізації не має істотного значення, де розмістити капітал – в розвинутій країні чи тій, що розвивається. Оскільки ТНК оптимізують не лише виробничі, але й транспортно-організаційні, а також економіко-географічні витрати. Деякі філії фактично виконують функції материнської компанії для компаній в сусідніх державах. Крім того, понад 20% материнських компаній розташовані тепер не в індустріальних центрах.
Безпрецедентних розмірів досягли сьогодні злигтя, продажі і придбання фірм у різних країнах. Виникає глобальний ринок злиття і придбання фірм між країнами. Для сучасних угод щодо злиття і поглинань не обов’язково характерно, що сильний знищує слабшого. Все частіше ці угоди здійснюють прибуткові фірми, рівноправні учасники ринків. їх метою є зміцнити свої конкурентні переваги, відповідати сучасним вимогам і масштабам, технічному рівню виробництва, уникнути великих втрат при окремому існуванні.
Злиття і поглинання стали основним видом інвестиційних операцій між промислово розвиненими країнами і стають все важливішими для країн, шо розвиваються. Це пояснюється деякими обставинами.
По-перше, такі угоди є надто потужною зброєю не лише конкурентної боротьби, а й встановлення іноземного контролю над виробництвом і ринками.
По-друге, у разі прискорених технологічних змін та високих фінансових ризиків кількість корпорацій, що працюють з невисоким рівнем прибут¬ковості, швидко зростає. Тому на продаж виставляються комплекси і гіганти з величезними одноразовими видатками на придбання. Не випадково на 109 найбільших (так званих мегаугод обсягом понад 1 млрд. доларів кожна) припадало в 1999 році 60 % вартості і всього 0.8 % від кількості угод зі злиття і придбання.
По-третє, покупці намагаються отримати компапії, що не потребують великих витрат на налагодження, а після деяких перетворень – починають постачати капітал в країну базування материнської компанії. Отже, досягається реінвестування капіталу, витраченого на придбання фірм в приймаючій країні.
Придбання фірм швидко зміцнює конкурентоспроможність учасників угоди. Покупець отримує вже завойовані ринки, підготовлену робочу силу, налагоджені зв’язки з постачальниками, часто зберігається і товарний знак, що заслужив довір’я у споживачів.
Переважно, середньорічний обсяг продажу ТНК становить не менше декількох сотень мільйонів доларів. Понад 500 ТНК мають річний обсяг збуту понад 1 млрд. доларів. Найбільші 100 ТНК мають річний обсяг продажу від 6,5 млрд. до 165 млрд. доларів США. Більшість ТНК генерують значну частину своїх прибутків і продаж саме від своїх зарубіжних операцій.
Історично, перші ТНК функціонували переважно у видобувній промисловості. їх виробнича діяльність як в галузі переробки сировини, так і У виготовленні споживчих товарів активізувалася пізніше. Сьогодні, саме у виробництво спрямована більша частина прямих закордонних інвестицій ТНК (60 %), 20 % і 5 % інвестицій припадає відповідно на нафто- і вугледобувну промисловості. В останні роки ТНК значно збільшили масштаби своєї діяльності у сфері послуг, особливо в галузі туризму і різних видів консалтипгів (надання консультацій товаровиробникам і покупцям з питань діяльності фірми, зокрема у зовнішньоекономічній сфері). Помітно зросла їхня активність в банківському бізнесі.