Четвертий рік повномасштабної війни змусив Україну зіткнутися з тим, що ще донедавна здавалося суто теоретичним сценарієм: економіка без стабільної електрики. Графіки відключень, дефіцит потужностей і пошкоджена енергетична інфраструктура стали не лише побутовою проблемою, а й ключовим економічним фактором, що впливає на виробництво, зайнятість, інвестиції та суспільну стійкість. У цій статті ми розглянемо, як функціонувала економіка до електрифікації, що реально можливо без електроенергії, чому ефект від електрики не завжди був миттєвим, і які висновки з історії та міжнародного досвіду варто врахувати Україні сьогодні.
Економіка до електрики: як працював світ
До масового впровадження електроенергії економіка спиралася на біологічні та механічні джерела енергії. Людська і тваринна праця, вода, вітер і, пізніше, парові машини визначали межі зростання. Виробництво було локальним, ритм праці – жорстко прив’язаним до світлового дня, а продуктивність зростала повільно. Економіка без електрики могла забезпечувати базові потреби, але погано масштабувалася, адже кожне збільшення випуску вимагало непропорційно більше ресурсів і людей.
Промислова революція з паровими двигунами створила ілюзію майже необмеженої потужності, однак і вона мала свої обмеження. Фабрики були громіздкими, небезпечними, дорогими в утриманні й нееластичними до змін попиту. Це важливий історичний урок: відсутність електрики не означає відсутність економіки, але означає жорсткі структурні обмеження.
Чому електрика не одразу дала економічний стрибок
Історія США кінця XIX – початку XX століття показує парадокс, який економісти згодом назвали «парадоксом продуктивності». Попри появу електричних динамо-машин і моторів, продуктивність у промисловості довго майже не зростала. Роберт Солоу іронічно зауважив, що комп’ютерну епоху видно всюди, окрім статистики продуктивності. Те саме раніше стосувалося і електрики.
Причина була не в самій технології, а в організації. Підприємці часто просто замінювали парову машину на електродвигун, не змінюючи логіку виробництва. Економіка з електрикою вимагала переосмислення всього: архітектури фабрик, поділу праці, систем оплати, підготовки кадрів. Лише коли ці зміни відбулися, у 1920-х роках, США побачили безпрецедентний стрибок продуктивності. Технологія без інституційних змін не працює – і це принципово важливо для сучасної України.
Що реально можливо без електрики сьогодні
Сучасна економіка без електрики не повертається у XIX століття, але різко деградує у складності. Базові сектори – аграрне виробництво, дрібна торгівля, частина сервісів – здатні працювати в обмеженому режимі. Проте фінансові ринки, логістика, цифрові послуги, медицина високого рівня і сучасна промисловість без електроенергії або з нестабільним живленням стають фрагментованими й дорогими.
Економіка без електрики переходить у режим виживання, а не розвитку. Короткі ланцюги постачання, зростання ролі готівки, ручна праця і локалізація рішень стають нормою. Це не катастрофа миттєво, але довгостроково означає втрату конкурентоспроможності. І так, це боляче вдаряє по економічним спроможностям держави.
Україна у 2022–2026 роках: економіка під обмеженнями
Український досвід воєнних років показує, що економіка може адаптуватися навіть до хронічного дефіциту електрики. Бізнес інвестує у генератори, акумулятори, сонячні панелі, оптимізує графіки роботи і цифрові процеси. Домогосподарства змінюють споживчі звички, а ринок швидко реагує появою нових послуг і товарів.
Втім, з макроекономічної точки зору ці адаптації мають ціну. Капітал спрямовується не в розширення виробництва, а в дублювання енергопостачання. Зростають витрати, падає маржинальність, стримується інвестування. На нашу думку, це класичний приклад того, як дефіцит інфраструктури з’їдає потенціал зростання, навіть якщо економічні агенти демонструють дивовижну стійкість.
Електрика і зростання: приклад Іспанії
Дослідження іспанських економістів (J.J. Sanaú Villarroya – 2020), присвячене періоду після 1958 року, дає важливу відповідь на питання: що первинне – електрика чи зростання ВВП? Результати показують, що саме розширення виробництва електроенергії стало драйвером економічного зростання в Іспанії, а не навпаки. Для країни з обмеженими ресурсами нестача електрики означає вразливість до шоків і структурне гальмування розвитку.
Цей висновок напряму релевантний для України. Забезпечення стабільного електропостачання – це не лише соціальна функція, а фундамент економічної політики. Без цього будь-які реформи працюють у півсили.
Чи можлива економіка «частково без електрики»
Питання, яке часто ставлять громадяни і бізнес: чи можна просто звикнути до графіків і жити далі? Коротка відповідь – можна, але постійно. Часткова електрифікація підтримує мінімальну життєздатність, але не створює умов для інновацій, складних виробництв і довгих інвестиційних циклів. Економіка без електрики або з її дефіцитом неминуче простішає.
Експерти вважають, що така ситуація допустима як тимчасовий стан, але небезпечна як нова норма. Історія показує: прориви починаються не тоді, коли з’являється технологія, а коли суспільство перебудовується під неї.
Що це означає для економічної політики України
Для України ключовим завданням є не лише відновлення зруйнованих потужностей, а й диверсифікація джерел енергії, децентралізація генерації та підвищення ефективності споживання. Інвестиції в електроенергію мають мультиплікативний ефект: вони знижують ризики, стимулюють приватний капітал і підвищують загальну продуктивність.
Ми рекомендуємо розглядати енергетичну політику як частину стратегії економічного зростання, а не як технічне питання. Без цього економіка без електрики ризикує залишитися пасткою, з якої важко вибратися.
Висновок
Економіка без електрики можлива, але вона завжди буде обмеженою, дорожчою і менш ефективною. Історія США та досвід Іспанії показують, що електроенергія стає справжнім двигуном зростання лише тоді, коли змінюється спосіб організації економіки. Для України, яка живе в умовах війни і дефіциту енергії, цей урок особливо актуальний. Світло – це не лише комфорт, це структура, продуктивність і майбутнє розвитку. І саме за це сьогодні точиться боротьба.
