Австрія є розвиненою індустріально-аграрною країною з високим рівнем доходів і диверсифікованою економікою. Станом на 2025 рік чисельність населення становить близько 9,2 млн осіб, а номінальний валовий внутрішній продукт оцінюється приблизно у $559 млрд, що забезпечує країні місце серед тридцяти найбільших економік світу. За показником ВВП на душу населення Австрія стабільно входить до першої двадцятки глобального рейтингу, що відображає високу продуктивність праці та розвинену соціально-економічну модель.
У структурі економіки домінує сфера послуг (понад 70%), водночас промисловість зберігає значну роль (близько 28%), а сільське господарство виконує допоміжну, але стратегічно важливу функцію.
Промисловість і природні ресурси
Австрія має добре розвинену промислову базу, в якій поєднуються традиційні галузі важкої індустрії та сучасні високотехнологічні виробництва. Важливу роль відіграють чорна металургія, машинобудування, електротехніка, хімічна та харчова промисловість. Близько чверті промислового виробництва історично припадало на державний сектор, хоча ключові позиції в економіці посідає приватний капітал – як національний, так і іноземний.
Серед природних ресурсів особливе місце займає магнезит, за запасами й видобутком якого Австрія тривалий час входила до світових лідерів. Крім того, країна володіє запасами бурого вугілля, залізної руди, графіту, а також має обмежені поклади нафти на північному сході. Ці ресурси стали основою для розвитку експортно орієнтованих галузей – зокрема металургії, деревообробки та целюлозно-паперової промисловості.
Сільське господарство та продовольча безпека
Сільське господарство Австрії є інтенсивним і високопродуктивним. Воно майже повністю задовольняє внутрішні потреби країни в продовольстві. Приблизно половина земельної площі використовується в аграрному виробництві, причому значна частина припадає на луки й пасовища. Основною галуззю є тваринництво – розведення великої рогатої худоби та свинарство, тоді як рослинництво спеціалізується на зернових культурах, картоплі та цукровому буряку. Помітне місце займають садівництво і виноградарство, особливо у східних регіонах.
Просторова структура економіки та міські центри
Економічна активність Австрії значною мірою зосереджена в кількох ключових міських агломераціях. Відень є не лише політичним, а й фінансово-адміністративним центром країни. Лінц відіграє провідну роль у чорній металургії та коксохімії, Грац є важливим осередком транспортного машинобудування, харчової промисловості та вищої освіти, Зальцбург поєднує культурні функції з розвитком точного машинобудування, а Інсбрук виступає ключовим транспортним вузлом і центром гірського туризму.
Туризм як складова економічної моделі
Іноземний туризм традиційно є одним із вагомих джерел валютних надходжень. Альпійські ландшафти, культурна спадщина Відня та інших історичних міст, а також розвинена інфраструктура зимового відпочинку щороку приваблюють мільйони туристів. Туристичний сектор відіграє важливу роль у сфері послуг і регіональному розвитку, хоча залишається чутливим до зовнішніх шоків і циклічних коливань попиту.
Макроекономічна динаміка та фіскальні виклики
Після двох років рецесії у 2023–2024 роках економіка Австрії поступово повертається до зростання. За оцінками Європейської комісії, у 2025 році реальний ВВП зросте приблизно на 0,3%, з подальшим прискоренням у 2026–2027 роках. Водночас країна стикається з низкою структурних проблем: зниженням конкурентоспроможності промисловості через високі енергетичні витрати, зростанням безробіття та тривалим тиском на державні фінанси.
Дефіцит бюджету, попри заходи фіскальної консолідації, залишається вище 4% ВВП, а співвідношення державного боргу до ВВП, за прогнозами, зросте з близько 80% у 2024 році до майже 84% у 2027-му. Основними факторами виступають демографічні тенденції, витрати на охорону здоров’я, пенсійну систему та енергетичну трансформацію.
Австрія, енергетика та зв’язок з Україною
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році позиція Австрії в енергетичній та зовнішньополітичній площині викликала активні дискусії. Історична залежність від російського природного газу, а також значний вплив російського капіталу на окремі сегменти економіки й політики обмежували готовність країни до жорстких рішень у сфері енергетичної безпеки.
Показовою стала заява червня 2025 року про те, що в довгостроковій перспективі Європейський Союз повинен «залишати відкритими всі варіанти» щодо імпорту російського газу після завершення війни. Хоча офіційно Австрія підтримує санкційну політику ЄС і засуджує агресію проти України, така позиція відображає напружений баланс між економічними інтересами, енергетичною залежністю та політичною солідарністю.
У ширшому контексті це підкреслює структурну вразливість австрійської економіки до енергетичних шоків і водночас пояснює обережність Відня у формуванні післявоєнної енергетичної стратегії Європи.
