Люксембург є однією з найменших держав Європи за площею та чисельністю населення, проте водночас – однією з найбільш економічно розвинених країн світу. Станом на 2024 рік у країні проживає близько 672 тис. осіб, а за показником валового внутрішнього продукту на душу населення Люксембург стабільно посідає перше місце у світі. У 2025 році номінальний ВВП країни оцінюється майже у 97 млрд доларів США, тоді як ВВП на душу населення перевищує 140 тис. доларів.
Історичні засади економічного розвитку
Формування сучасної економіки Люксембургу значною мірою пов’язане з розвитком металургійної промисловості. Країна історично була важливим центром виробництва сталі в Західній Європі. Саме тут у середині ХХ століття розмістилися ключові інституції Європейського об’єднання вугілля і сталі, що стало одним із фундаментів подальшої європейської інтеграції.
Металургійні підприємства півдня країни, зокрема в районі міста Еш-сюр-Альзет, упродовж десятиліть забезпечували основну частину експортних доходів. Виробництво сталі на душу населення тривалий час було найвищим у світі. Водночас з кінця ХХ століття структура економіки почала суттєво змінюватися.
Структурна трансформація та домінування сектору послуг
У XXI столітті Люксембург перетворився на одну з ключових фінансових і сервісних економік Європи. Сьогодні понад 80% валової доданої вартості формується у секторі послуг. Промисловість, включно з металургією, забезпечує близько 10% ВВП, а сільське господарство має мінімальне значення – менш як 1%.
Фінансовий сектор відіграє центральну роль в економіці країни. Люксембург є одним з найбільших у світі центрів інвестиційних фондів, банківських та страхових послуг. Значну частку експорту становлять фінансові, юридичні та адміністративні послуги, що робить економіку високочутливою до глобальних фінансових циклів, але водночас забезпечує стабільні доходи у періоди зростання.
Поточна макроекономічна динаміка
Після спаду економічної активності у 2023 році, коли ВВП скоротився на 1,1%, у 2024–2025 роках економіка Люксембургу демонструє поступове відновлення. Згідно з прогнозами Європейської комісії, зростання реального ВВП у 2025 році очікується на рівні близько 0,9%, що пояснюється слабкою інвестиційною активністю та стриманим зовнішнім попитом. Водночас приватне споживання підтримується зростанням заробітних плат і автоматичною індексацією доходів.
У 2026–2027 роках прогнозується прискорення економічного зростання до 2,5–2,7% щорічно. Основними драйверами мають стати відновлення інвестицій, зниження відсоткових ставок та пожвавлення експорту фінансових послуг. Поліпшення умов фінансування також сприятиме відновленню ринку житла, який останніми роками перебував під тиском.
Ринок праці та інфляція
Уповільнення економічної активності негативно позначилося на ринку праці. Зайнятість зростає повільніше, ніж у попередні роки, а рівень безробіття у 2025 році прогнозується на рівні близько 6,6%. Очікується, що з пожвавленням економіки у 2026–2027 роках ситуація на ринку праці поступово стабілізується.
Інфляція у Люксембурзі залишається відносно помірною. У 2025 році її рівень оцінюється приблизно у 2,3%, що пов’язано з уповільненням зниження енергетичних цін та зростанням вартості послуг. У 2026 році інфляція має знизитися до 1,7% завдяки скороченню тарифів на електроенергію, а у 2027 році – знову наблизитися до 2%.
Фіскальна політика та державні фінанси
Люксембург традиційно характеризується одними з найстійкіших державних фінансів у Європейському Союзі. Після бюджетного профіциту у 2024 році, у 2025–2027 роках очікується помірний дефіцит у межах 0,5–0,8% ВВП. Це пов’язано з розширенням соціальних витрат, автоматичною індексацією зарплат у державному секторі та зростанням інвестицій, зокрема у цифрову й оборонну інфраструктуру.
Державний борг залишається надзвичайно низьким за європейськими мірками. Навіть з урахуванням очікуваного зростання боргового навантаження, співвідношення боргу до ВВП у 2027 році не перевищить 27%, що забезпечує країні значний фіскальний простір у разі нових економічних шоків.
Висновки
Економіка Люксембургу є прикладом успішної трансформації від індустріальної моделі до високоспеціалізованої сервісної та фінансової економіки. Надзвичайно високий рівень доходів, стабільні державні фінанси та гнучкість інституцій забезпечують країні стійкість навіть у періоди глобальної нестабільності. Водночас значна концентрація на фінансовому секторі створює потенційні ризики, що потребують обережної макроекономічної та фіскальної політики у довгостроковій перспективі.
