Майже в центрі столиці височіє значний сучасний сірий будинок. У ньому розмістилося правління міжнародної організації, так зване Європейське об’єднання вугілля і сталі, тісно пов’язане з «Спільним ринком». Люксембург обраний в якості «столиці» вугільно-сталевого об’єднання не випадково. Він розташований на перехресті шляхів з Рура в Лотарингію, з Лотарингії – до заводів і портів Бельгії. А головне, сам Люксембург – великий виробник чорних металів. Іноді жартома його називають «Великим герцогством вугілля і сталі».

Трохи на захід від столиці розташоване місто Еш – великий металургійний центр. Гігантські заводи концернів «Арбед» і «Роданж» виплавляють щорічно близько 5,5 млн. т високоякісної сталі. За виробництвом цього металу на душу населення (майже 16 т) Люксембург посідає перше місце в світі. Продукція металургійної промисловості майже вся йде на експорт. Доходи від експорту металу – найважливіше джерело існування невеликої держави.

На півдні і південному сході від столиці, в долинах Мозеля, розташовані виноробні райони. Столові сорти люксембурзьких білих вин користуються великим попитом в сусідніх країнах. У гірських районах розвинене молочне тваринництво.