Після того, як Росія припинила постачати газ до Європи, відсутність енергоресурсів стала предметом обговорення міжнародних структур, ЗМІ і європейської спільноти. Хто винен у російсько-українському газовому конфлікті, від якого сьогодні потерпає вся Європа? Чим це може загрожувати українській газотранспортній системі? Чи зможе реалізація проектів газопроводів «Північний потік» і «Південний потік» витіснити з транзитного ринку Україну? Чи може Україна переглянути ціни на транзит? З цими питаннями УНІАН звернувся до директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Саприкіна. «Поставки припинила Росія. Це було показано по російському телебаченню, як поступово перекривались газопроводи, які йшли в бік України. Спочатку було перекрито три газопроводи, потім ще один. І нещодавно було перекрито останній — Суджа. Яким чином із якою метою Україна могла б перекрити постачання газу в свій бік? Який сенс нам перекривати транзит газу? Якщо перекрити газ, то ми не будемо мати технічного газу, який нам потрібен на технічні цілі, тобто для перекачки газу для Європи. І нарешті, якщо, як твердить Росія, Україна „постійно краде газ”, то в разі перекриття нам нема чого красти — де ж логіка? Росія переслідує багато цілей, в тому числі кілька стратегічних. Сьогодні значно упали ціни на нафту. Створюючи проблеми з забезпеченням газу в Європу, Росія нібито вплине на ціни на нафту. В разі зменшення подачі газу до європейських країн, вони застосовуватимуть нафтопродукти для зварювання, для інших цілей. Отже, це збільшує попит на нафту і може вплинути на світовий ринок нафти. Отже, підняття цін і отримання додаткових прибутків як від газу (оскільки ціна на газ теж залежна від ціни на нафту), так і від продажу нафти — це перша стратегічна мета. Друга мета — підштовхування Європейського союзу до необхідності будівництва так званих обхідних газопроводів, насамперед „Північний потік” і „Південний потік”. Сьогодні значна кількість країн країни Балтії, Польща не хочуть, щоб „Північний потік” будувався. Криза, немає значних коштів і є великі сумніви в доцільності будівництва цього газопроводу. Перекриваючи газ, Росія примушує Європейський союз брати участь в обхідному газопроводі, який оминає Україну, щоб не було залежності від українського транзиту. Безумовно ми бачимо, що видобуток газу Росії стагнує. Якщо кілька років будувати нові газопроводи, то для них не буде газу, його буде недостатньо. Отже існує ймовірність того, що частина газу, яка йде через Україну, буде перекинута на оці нові обхідні газопроводи. І третя мета — тактична — отримання надвигідних умов продажу газу та його транзиту через територію України. У припиненні постачання газу є певна загроза для української газотранспортної системи. Оскільки якщо різко зменшувати подачу газу, а потім взагалі відключити, може виникнути проблема з перекачувальними агрегатами. Це вже залежить від професіоналізму українських газівників, які мають своєчасно вимкнути ці агрегати, щоб вони не зруйнувалися. Міжнародні спостерігачі можуть з’ясувати, хто винен у ситуації, яка склалася. На 75% це можна простежити. Головним чином на території Росії є газовимірювальні станції, вони реєструють. Безумовно людський фактор може змінити, зробити все навпаки, однак прилади чітко фіксують, що відбувається з подачею газу. Де перемикали, коли і наскільки. Я багато кажу, що і транзитні тарифи, і тарифи на зберігання газу в підземних сховищах, і ціна газу для України — це є результат переговорів. Не можна сказати, що ціна для України така, а тарифи такі. В рамках переговорів визначаються всі компроміси з обох боків і всі тарифи і ціна». |
